Відділ культури

В новій своїй книзі "Дорога до себе" авторка, як завжди, не обминає гострих, болючих тем.
Людина і рід, людина і суспільство, нація і світ. Пошук гармонії в собі і навколо себе - це голос того, хто не пересиджує апокаліпсис у домашній тиші й красі, а вихоплює дисонансні ноти - якщо не для зміни, то бодай для аналізу.

 

Коломієць Н.А.
Дорога до себе: Поезії. — К.–Херсон: Просвіта, 2005. — 115 с.

 

 

---

 

 

Найтепліше

 

***

 

Їду у гості до мами,
В гості - на Водохреща.
Добре, що мама є ще -
Столи застеля рушниками.

В неї через дорогу -
Подруга, жінка літня...
Так, як і мама самітня,
Радість - на двох і тривоги.

Важко у пору зимову,
Час по обіду - вже й пізній:
Є заспівати з ким пісню,
З ким перекинутись словом.

Головний герой — любов

Любові учитись не можна,
Таких мудреців нема.
Лиш крові краплина кожна
Її з глибин підійма.

Серця чиста криниця

«Пісня на слова Наталії Коломієць». Сьогодні таке оголошення можна почути і з самодіяльної сцени, і з уст професійного співака, і по українському радіо й телебаченню. За останні кілька років, вирісши як обдарована поетеса (видала дві збірки віршів), Наталя Коломієць з успіхом працює і в жанрі пісні. Свідчення цього — збірка, яка перед нами. Співавторами пісень Наталії Коломієць тут виступають, як самодіяльні, так і професійні композитори. Теми — найрізноманітніші: звертання до рідного села і рідного міста, до нашої історії, до матері, до коханої людини, до пісні:

Пісня — наша розрада,
Серця чиста криниця,
Нас вона сповивала
Ще з дитинства в колисці.

Сповиває нас вона і довіку, тож хай розлунює щира і проста, народжена любов’ю до рідного краю, до свого народу, до життя.