Відділ культури

Вихованці Лариси Олексіївни Сафонової натхненно працюють над самовдосконаленням. І це природньо.

Традиція хорового співу на Голопристанщини активно набирала обертів ще у далекому 19 столітті. Так у книзі Віктора Микитовича Дідана «Бехтери» згадувався той факт, як з захопленням приїздили вельможі з багатьох куточків царської Росії у Бехтери на концерти хору місцевих кріпосних селян. У 30-і роки ХХ століття активно культивувалося пролеткультами синьоблузівські агітбригади та пролеткультівські хори у більшості населених пунктів, де радянська влада вступала в силу. Певне затишшя у поширенні хорового мистецтва спостерігалося на Голопристанщині у післявоєнні роки аж до кінця 50-х років. Але потім колгоспами і радгоспами почали будуватися клубні заклади культури та створюватися чи не в кожному колгоспі своєрідні хор-ланки, які з часом переросли у багаточисельні стаціонарні хори при сільських Будинках культури. На 70-ті та 80-ті роки припадає розквіт хорового мистецтва на Голопристанщині.

Якщо б існувала на планеті країна талантів, то певно що її географічне розташування обов’язково не оминуло б нашу Голопристанщину. Бо ледь не щомісяця, а була б фінансова спроможність подорожувати на конкурси, то можливо б і щотижня, ми можемо констатувати про факти нових і нових звершень наших земляків. У січні аматорський народний фольклорний ансамбль «Чулаківна» Чулаківського сільського Будинку культури імені Івана Івановича Аверіна покорили мешканців міста козацької слави Олешки, яке поки-що називається Цюрупинськ, своїми фольклорними композиціями на регіональному святі «Зоряної Коляди українського Різдва». Чулаківчанам глядачі опладували стоячи.

У рік 155-річчя від Дня смерті Великого українського генія, пророка мертвих і живих, і ненарожденних українців соборної України, поета Тараса Григоровича Шевченка проводити Шевченківські Дні дуже відповідально. Адже його твори читані-перечитані, філософські ідеї неодноразово висвітлені, нині наново переосмислюються. І щодня ми маємо радість пізнати Шевченка ще більш глибокого, ще більш виваженого. Тому недаремно в бібліотеках Голопристанського району не лише традиційно відкривалися тематичні книжкові виставки, а проводилися Шевченківські читання, дискусійне обговорення ролі шевченківських образів у формуванні національної ідеї, переосмислювали фільми та книги про Великого Кобзаря, вслухалися у мелодику текстів поета через призму класичних та сучасних пісень чи літературно-музичних композицій.

Чужих дітей не буває. Є тільки наші. І мені також болить, коли якихось дітей ставлять вище інших. Прекрасні діти навчаються у районній дитячій школі мистецтв, близько десяти із них – це справжні зірочки. Це наша гордість: назвати хоча б Олену Гук ( скрипка) чи Сергія Садового (баян), Максима Меньшикова (скрипка) чи Богдана Палія (вокал), Катерину Марченко (вокал) чи Артема Годину (саксафон), Катерину Чупик (вокал та театральне мистецтво) чи Софію Магарь (вокал). Із 330 дітей ГРДШМ ми кілька десятків часто бачимо на сцені. Талановитих дітей багато і не лише у місті. Є чимало юних обдарувань і по селах району, які потребують не меншої уваги.