Відділ культури

Хто видумав недобру казку
І віру спопелив дотла,
Що ніби в батька менше ласки,
Бракує ніжності й тепла.
Що він не вміє колисати:
Важкі характер і рука, 
Любити може тільки мати,
Лише її любов палка.

Приспів:

Сину! В тобі моя сила,
У тебе тече моя кров.
Сину! Розправ свої крила,
Ти в батька надія й любов.

Не вірте злому наговору,
Любов батьківська — без прикрас,
Вона безкрая, наче море,
Сувора й ніжна водночас.
Любов батьківська — це повага,
Розмова тільки нарівні. 
В дітей завжди до неї спрага,
А особливо у синів.

Приспів.