Василь Мелещенко – поет безмежного таврійського духу
Якщо б мене спитали: чи є видатні поети на Херсонщині? Я б відверто відповів: є і такий поет живе і працює серед нас. Він своєю громадянською позицією надихає нас, молодих, ще більш активно пропагувати рідну українську мову, а своїми творами для малят стверджує аксіому Великого Кобзаря: «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне». Це його книги виходили такими величезними тиражами, що всім іншим поетам Херсонщини і не снилося. Це він – один з небагатьох поетів смаглявої Таврії, який мав радість побачити свої твори у читанці для другокласників соборної України або ж почути власні пісні на танцмайданчику чи зустріти власні книги на полицях бібліотек у найвіддаленіших куточках нашої неозорої Батьківщини. Відомий український літературознавець, доктор філологічних наук Ярослав Голобородько стверджує: «Його твори – це настроєві малюнки, у яких чітко й відверто виражено пафос життєдайної свідомості поета, це поезії широкого, безмежного таврійського духу, це ліричні вірші, пісні, сонети, у яких схвильовано й палко звучить мелодія проникливої любові до людини та життя». Дійсно, Василь Мелещенко, який 12 лютого 2017 року відзначатиме свій 70-річний ювілей, подарував шанувальникам української поезії чимало почуттєвих рядків, які вже стали класикою. Згадаймо хоча б таке: «Спасибі, друзі, що ви є. Спасибі, що ви будете. Піснями серце виграє, бо ви чуття в нім будите…» або ж: « Коли корчують сад старий, дідам своїм загляньте в вічі. В очах отих відбилась вічність… Коли корчують сад старий, побудьте в колі дітвори…» І в сучасному швидкоплинному урбанізованому світі ці рядки також звучать як афоризми. Василь Мелещенко – поет, просвітянин, який все своє свідоме життя дарує людям тепло, сповнене добром та радістю.
Народився Василь Михайлович Мелещенко 12 лютого 1947 року у селі Ольгівка Бериславського району Херсонської області в родині хліборобів. Вже у шестирічному віці він пізнав смак слави, коли на сцені сільського клубу він грав поводиря сліпого кобзаря та читав на розсуд глядачів свій перший власний вірш. Аплодисменти та схвальні відгуки земляків звідтоді завжди він сприймає спокійно, як сигнал до розвитку творчого неспокою, до самовдосконалення. Вірші та оповідання, здається він писав завжди: і тоді, коли навчався у Херсонському судомеханічному технікумі, і тоді, коли навчався на філологічному факультеті Херсонського державного педагогічного інституту, і коли служив у лавах Радянської армії, і коли працював електрозварювальником на Херсонському комбайновому заводі, і коли їздив на нараду молодих літераторів України, і коли одружився та поповнив родинне гніздов’я донечкою Оксаною.
З 1976 року Василь Михайлович Мелещенко зарахований до лав Національної Спілки письменників України. Він найперший на Херсонщині отримав обласну літературну премію імені Ілллі Кулика та один з найперших на Херсонщині удостоєний найвищої нагороди Всеукраїнського товариства «Просвіта» - у 2005 році нагороджено медаллю «Будівничий України». Він писав, пише і напевно ще довго писатиме неймовірно доброзичливі та високо почуттєві ліричні твори. Понад 45 років він віддав улюбленій справі – тележурналістиці, проте і в ті часи, і тепер Василь Мелещенко не збивається манівцями з літературного шляху, а з роками випрацював свій власний поетичний стиль і збагатив українську літературу новими незашмуляними поетичними образами, за що і має заслужений авторитет серед майстрів красного письменства та визнання на державному рівні: Указом Президента України у 2002 році Василеві Михайловичу Мелещенко присвоєно високе звання «Заслужений працівник культури України». Книги його завжди користувалися неабияким попитом серед читацького загалу на теренах соборної України. З-під пера майстра художнього слова вийшли друком книги для малят: «Перші кроки» (Київ: Веселка,- 1973р.), «Прилетіли ластів’ята» (Київ: Веселка,- 1975 р.), «Хліб від зайця» (Київ: Веселка,- 1976 р.), «Жайвір» (Київ: Веселка,- 1980 р.), «Наш канал» (Сімферополь: Таврія,- 1981р.), «Капітан» (Херсон: Чиста криниця,- 1997 р.), «Мій малюнок» (Херсон: Просвіта, 2008 р.), а також поетичні збірки для дорослих: «Спасибі, друзі, що ви є» (Херсон: Просвіта,- 1994 р.), «Зустріч з юністю» (Херсон: Штрих, 2002 р.) та «Відкриття душі» (Херсон: Просвіта, 2013 р.). До речі, саме за книгу поезій «Відкриття душі», яка є першим томом із нової серії просвітянських видань «Поетична Херсонщина», Василь Михайлович Мелещенко у 2016 році став лауреатом обласної літературної премії імені Миколи Куліша. Дещиця книжок Василя Мелещенка з неймовірно великими тиражами ( наприклад, перша книга «Перші кроки» вийшла друком у столичному видавництві «Веселка» з тиражем в 68 тисяч екземплярів, а книга «Хліб від зайця» - з тиражем в 130 тисяч екземплярів) і сьогодні виконує свою місію – виховує справжніх шанувальників українського слова, ревних захисників рідної української мови.
І нині ми маємо радість тримати в руках ювілейну збірку поезій майстра красного письменства, патріота рідного краю, поета безмежного таврійського духу, просвітянина Василя Мелещенка. Книга підготовлена до друку у Херсонській філії видавничого центру "Просвіта". Дякуємо усім людям доброї волі, які підтримують українську культуру і духовнійсть, які сприяють розвиткові літературно-мистецьких традицій краю. Вірю, що його щиросердні рядки зігріватимуть ще не одне покоління степовиків. І хлібороби, наснажені дожинком трудових перемог та теплотою життєдайних пісень поета-пісняра Василя Михайловича Мелещенка, від осені на весну повернуть.
Олег ОЛЕКСЮК,
Голова Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, поет, член НСПУ
